Управлінський облік простими словами

управленческий учет

Простими словами управлінський облік – це збір фінансової та виробничої інформації з подальшим її аналізом для подальшого використання у прийманні стратегічних рішень керівництвом компанії. Показники управлінського обліку необхідні для планування та досягнення цілей підприємства.

Чим управлінський облік відрізняється від бухгалтерського

Управлінський облік ведеться фінансистом або економістом, проте в багатьох компаніях середнього та малого бізнесу цим функціоналом займається бухгалтер, що є помилковим рішенням, адже управлінський облік відіграє набагато важливішу роль ніж бухгалтерський.

Фінансовий або бухгалтерський облік є основою управлінського, адже він складається з інформації, яка потрібна для формування фінансової звітності про господарську діяльність в цілому. Фінансовий облік містить дані про фінансові результати, доходи та розходи, бюджетні та позабюджетні платежі та ін.

Управлінський облік розглядає ефективність застосування та якісні характеристики об’єктів обліку діяльності підприємства. Управлінський облік використовується для управління конкретної компанії.

Хто повинен вести управлінський облік

Як згадувалося вище, управлінський облік є важливою складовою успішності компанії, саме тому він має контролюватися фінансистами, а не просто бухгалтерами, які опираються на правові норми. Управлінський облік не підпорядковується жодним нормативам, проте він потребує постійного удосконалення, гнучкості та професійності спеціалістів, які ним займаються.

Серед спеціалістів, які можуть вести управлінський облік найчастіше залучають фінансових директорів, аналітиків з бюджетування,

До обов’язків спеціаліста, який займається управлінським обліком входить:

  • фінансова звітність;
  • облік витрат;
  • бюджетування та планування;
  • внутрішній аудит механізмів управління компанією;
  • контролинг та казначейство.

Що є об’єктами управлінського обліку?

Контроль та аналіз витрат є найважливішими складовими управлінського обліку. Саме ці об’єкти необхідні для прийняття рішень керівництвом, тому вони мають бути надані швидко та об’єктивно.

В роботі з управлінським обліком часто рекомендують використовувати додаткові спеціалізовані програми, щоб звітність була ефективнішою.

Об’єкти управлінського обліку поділяються на:

  • господарська складова;
  • структурні одиниці;
  • виробничі ресурси;
  • доходи та витрати.

Які проблеми вирішує управлінський облік?

Головні задачі, які вирішує управлінський облік – це аналіз та контроль витрат за сегментами, підрозділами, продуктами, розрахунок собівартості, планування витрат звітного періоду, аналіз та планування результатів діяльності компанії.

Управлінський облік вирішує ряд важливих проблем, серед яких: прийняття вірних рішень у розвитку компанії, контроль та планування, облік заборгованості.

Які методи використовує управлінський облік?

Не існує законодавчого регулювання для ведення управлінського обліку, тому підхід у цій справі кожна компанія обирає самостійно. Головна мета управлінського обліку – аналіз собівартості та витрат.

Головні методи управлінського обліку:

  1. Бюджетування – необхідний для розподілу ресурсів компанії, в ньому використовується планування, аналіз та контроль відхилень планових показників;
  2. Проектний розрахунок витрат – використовується для розрахунків для спецзамовлення на матеріали, послуги спеціалістів, інші розходи;
  3. Процесний розрахунок витрат – актуальний у випадку безперебійного виготовлення однакової продукції, розраховується співвідношення витрат та об’ємів товару;
  4. Визначення точки беззбитковості – показник, який відображає процес, коли компанія починає отримувати дохід з урахуванням витрат на виготовлення продукції;
  5. Директ-костинг – підхід, в якому контролюється розподіл постійних та перемінних витрат, дозволяє відстежувати взаємозв’язок між об’ємами виробництва, прибутком та витратами;
  6. Нормативний розрахунок витрат – враховується різниця реальної собівартості від запланованої для кожного виду товару;
  7. Переробний розрахунок витрат – спосіб застосовується у випадку масового виготовлення з урахуванням процесу від закупівлі сировини до кінцевої продукції.